Токенізовані депозити можуть скоротити можливості банків США щодо утримання довгострокового процентного ризику на $700 мільярдів за одним із змодельованих сценаріїв, згідно з дослідженням, опублікованим 25 серпня економістами Федерального резервного банку Далласа Розі Леві та Сріні Рамасвамі.
Ця цифра не означає $700 мільярдів депозитів, які, як очікується, залишать банки, або еквівалентне гарантоване зниження кредитування. Вона вимірює можливе зменшення апетиту банків до дюраційного ризику, виражене як еквівалентний вплив на десятирічні казначейські облігації.
Автори також заявили, що їхні погляди не слід приписувати Федеральному резервному банку Далласа або Федеральній резервній системі.
Токенізовані депозити – це звичайні депозити комерційних банків, представлені в блокчейні або іншому розподіленому реєстрі. Вони можуть підтримувати автоматизовані платежі, програмовані транзакції та цілодобові розрахунки, залишаючись при цьому зобов’язаннями банку-емітента.
Їхня швидкість може послабити практичні бар'єри, що роблять депозити відносно стабільними. Клієнти, які прагнуть вищої дохідності, могли б переміщувати гроші між установами швидше, ніж це можливо через багато існуючих банківських систем.
“Миттєві розрахунки дозволили б вкладникам, які надають перевагу дохідності, майже миттєво переключатися між банками”, – написали економісти.
Смарт-контракти могли б автоматично переказувати залишки коштів, коли інша установа пропонує кращу ставку. Агентський штучний інтелект теоретично міг би моніторити дохідності та ініціювати ці перекази, не вимагаючи від клієнтів ручних дій.
Автори не прогнозували, наскільки широко вкладники використовуватимуть таку автоматизацію. Вони описали широкомасштабне впровадження як невизначене та оцінили, що могло б статися за певних припущень.
Банки використовують відносно стабільні депозити для фінансування іпотечних кредитів, бізнес-кредитів, цінних паперів та інших довгострокових активів. Хоча клієнти можуть зняти депозити на вимогу в будь-який час, сукупні залишки часто залишаються в банках роками.
Ця поведінкова стабільність надає депозитам ефективну дюрацію. Банки також вимірюють депозитну бету, яка показує, наскільки тісно процентні ставки, що вони платять клієнтам, рухаються разом з ринковими ставками.
Використовуючи дані балансу Федерального резерву H.8, економісти підрахували, що станом на 15 липня банки США мали приблизно $7 трильйонів довгострокового процентного ризику. Близько $5.8 трильйона, або 80%, було підтримано дюраційними характеристиками депозитів, окрім великих строкових вкладів.
Їхній аналіз показав, що 10% зростання чутливості депозитних ставок може скоротити дюраційну ризикову спроможність банків на $700 мільярдів, припускаючи, що депозити мають середній термін життя чотири роки.
Окремий сценарій виявив, що скорочення середнього терміну життя депозиту на 10% може зменшити можливості трансформації строковості приблизно на $580 мільярдів.
Це приблизні оцінки, засновані на припущених дюраціях та агрегованому узгодженні балансу. Вони не є прогнозами фактичних втрат за кредитами, вилучення депозитів або банкрутств банків.
Банки могли б відреагувати, пропонуючи вищі депозитні ставки, зменшуючи стимул для клієнтів до переходу. Такий підхід збільшив би витрати на фінансування та стиснув би маржу кредитування.
Установи також могли б тримати більше резервів та державних цінних паперів замість довгострокових кредитів. Інший варіант передбачав би випуск додаткового строкового боргу для збереження поточних обсягів кредитування.
Більша залежність від дорогого оптового боргу “ймовірно, негативно вплине на вартість кредиту”, – підрахували автори.
Дослідження із використанням бразильської системи Pix надає раннє порівняння. Дослідження Центрального банку Бразилії виявило, що збільшення використання миттєвих платежів призвело до того, що банки утримували більше ліквідних активів, особливо державних облігацій, зменшуючи при цьому частку кредитів на своїх балансах.
Бразильські висновки не встановлюють, що токенізовані депозити в США дадуть ідентичні результати. Pix – це система миттєвих платежів, а не система токенізованих депозитів, і обидва ринки функціонують в різних банківських структурах.
Великі американські банки просуваються вперед з інфраструктурою токенізованих депозитів, незважаючи на можливі ризики фінансування. The Clearing House оголосила про спільну мережу, яка підтримує автоматизовані робочі процеси, сумісність та цілодобові розрахунки.
Bank of America, Citi, BNY, Wells Fargo та інші установи підтримують проєкт. Як повідомляло crypto.news, JPMorgan та великі конкуренти розбудовують спільну інфраструктуру токенізованих депозитів, призначену для з’єднання блокчейн-активності з регульованими грошима комерційних банків.
Громадські та регіональні банки також входять у цей сектор. Тридцять дев’ять державних банківських асоціацій нещодавно утворили BankChain Alliance, яка планує запустити загальнонаціональний блокчейн у 2027 році.
Дизайн цих мереж визначить, наскільки легко депозити зможуть переміщатися між установами. Взаємодія може покращити платежі, одночасно посилюючи конкуренцію за фінансування, що робить поведінку депозитів, правила ліквідності та відмінності в розмірах банків центральними питаннями для регуляторів.
