Новина про те, що Sony в суді стверджує, ніби цифрові ігри не можуть перебувати у власності гравців, які їх купили, стала черговим фронтом у триваючій боротьбі за цифрову власність.

Це протистояння «досі перебуває на ранній стадії», розповів Decrypt Костас Халкіас, співзасновник і головний криптограф Mysten Labs. «У медіасфері ми звикли до оренди та стримінгу, і дедалі частіше виявляємо, що речі, які ми вважаємо купленими, насправді нам не належать».

Ця проблема виходить далеко за межі відеоігор і стосується всієї медіасфери. Ще у 2009 році власники Amazon Kindle були здивовані, дізнавшись, що їхні електронні копії — іронічно, саме роману Джорджа Орвелла «1984» — були віддалено видалені через питання прав. Відтоді Amazon і далі втручалася у вміст електронних книжок: серед творів, які видавці віддалено редагували, були книги Роальда Дала, Агати Крісті та Р. Л. Стайна.

Фільми та серіали так само зникали з цифрових бібліотек, коли користувачі виявляли, що контент, який вони «купили», — це лише ліцензія, яку можна відкликати. Ба більше, цей контент є змінним: платформи можуть віддалено редагувати тайтли вже після релізу. Це ще можна вважати кумедним, коли йдеться про заднє латання сюжетної діри у «Дивних дивах»; але значно менш кумедно, коли серіали прибирають зі стримінгових платформ через політично чутливий контент.

Стримінгові музичні платформи «повністю переосмислили споживання музики, замінивши володіння необмеженим доступом», пояснила засновниця Canoe Джесс Чжан, позбавивши користувачів можливості формувати постійну бібліотеку. За словами топменеджерки індустрії Семмі Ендрюс, це також вплинуло на відносини між артистом і аудиторією: оскільки роялті однакові незалежно від того, чи є слухач відданим фанатом, чи випадковим користувачем, система «винагороджує частку в обсязі, а не глибину зв’язку».

Хоча багато хто — зокрема режисери Крістофер Нолан і Гільєрмо дель Торо — вважають фізичні носії вирішенням проблеми, інші стверджують, що проблема цифрової власності на медіа зводиться лише до централізованих посередників.

«Коли ви “купуєте” цифровий актив на цифровій платформі, платформа зрештою зберігає контроль над цим активом, а ваш “титул” власності — це не більше ніж запис у базі даних платформи, який можна відкликати», — пояснила Прімавера Де Філіппі, директорка з досліджень CERSA.

Оскільки традиційний правовий захист власності від довільного вилучення не застосовується до цифрових активів, додала вона, «оператор платформи може забрати майно одним простим рядком коду — без необхідності юридично це обґрунтовувати — або навіть змінити вміст цих цифрових активів без згоди чи відома користувачів».

Блокчейн це виправляє (ні, справді)

Як і в інших галузях, де централізовані посередники та гейткіпери викликають обурення споживачів, блокчейн та інші децентралізовані технології почали позиціонувати як рішення.

«Блокчейн і Web3 дають споживачам чіткий шлях до володіння цифровою копією конкретного товару — чи то гри, пісні, чи фільму», — сказала Чжан у коментарі Decrypt.

Спочатку NFT подавалися як універсальне рішення, яке дає цифровим об’єктам «публічний, верифікований запис, що безпосередньо утримується користувачем», сказав старший дослідник Hashkey Тім Сан. Але, за його словами, «надмірний хайп» і спекуляції під час NFT-манії зіпсували їхнє сприйняття в очах публіки.

Технологічний стек, на якому базуються NFT, також мав обмеження в ранніх ітераціях. «Якщо NFT вказує на файл, розміщений на сервері компанії, залежність від оператора платформи нікуди не зникає», — пояснила Де Філіппі. Для справжньої цифрової власності, за її словами, і титул, і контент цифрового активу мають бути розміщені на повністю децентралізованій інфраструктурі — чого багато NFT не забезпечують.

Ще одна проблема полягає в тому, що на більшості блокчейнів метадані NFT є публічними, а це означає, що будь-хто може просто «клікнути правою кнопкою та зберегти» контент. «Головна проблема в тому, що володіння NFT не обов’язково дає вам ексклюзивний контроль над активом, який стоїть за ним», — сказав Decrypt Гай Іцхакі, CEO privacy-блокчейну Fhenix. «Якщо NFT репрезентує витвір мистецтва, ігровий предмет або доступ до приватного контенту, публічні метадані можуть розкрити цей контент або його атрибути для всіх».

Як стверджує Іцхакі, користувачам потрібні і «володіння NFT, і можливість контролювати, хто може бачити дані, що стоять за ним», а механізми контролю доступу дозволять NFT точніше відтворювати модель володіння фізичними речами. Досі ж власники NFT змушені були буквально вивертатися, доводячи, що справжнє володіння NFT ґрунтується на володінні титулом і контентом, а інколи й правами інтелектуальної власності, тоді як скептики вказували, що смішно легко скопіювати їхню картинку мавпи за $16 000.

Вже існує кілька способів зробити NFT приватними, пояснив Іцхакі, зокрема традиційне шифрування, довірені середовища виконання (TEE) та повністю гомоморфне шифрування (FHE). Справді, ранні приклади зашифрованих NFT на базі TEE виходили в продаж під час буму 2021–2022 років, зокрема в проєктах режисерів Кевіна Сміта та Квентіна Тарантіно — однак із крахом ринку NFT ця технологія відійшла на задній план.

Зашифровані NFT стримувала «радше інтеграція, ніж нестача технологій», сказав Іцхакі. Наявні гаманці та маркетплейси будувалися навколо публічних метаданих NFT, тоді як зашифровані NFT «додають нові вимоги до дозволів, управління ключами, трансферів і конфіденційних обчислень», а також прив’язані до конкретних інфраструктур. «Це добре спрацювало для доведення технічної здійсненності, але ускладнило вихід до ширшої NFT-екосистеми», — додав він.

Оскільки технології приватності набирають популярності в усьому блокчейн-просторі, за його словами, вони досягнуть глибшої інтеграції з гаманцями, маркетплейсами та інструментами для розробників. «У міру ширшого впровадження цих можливостей вони природно поширяться і на NFT», а «чіткі стандарти для приватних NFT» пришвидшать перехід до «NFT із реальною корисністю та цінністю», що дозволить забезпечити справжнє володіння цифровими активами.

«На цьому етапі жодних відсутніх технічних елементів уже немає», — сказала Чжан. «Бракує культури та довіри для масового впровадження». Вона додала, що NFT — це «очевидний шлях уперед для цифрової власності, а також дистрибуції й ліцензування інтелектуальної власності в інтернеті», а блокчейн є «технічним рішенням для нового світу, де цифрова власність чітко визначена і реально можлива».