
Кембриджський центр альтернативних фінансів оцінив річне споживання електроенергії Ethereum у 7,87 гігават-годин. Це дорівнює безперервній потребі в електроенергії приблизно 0,90 мегават. Дослідження відносить Ethereum до нижнього краю енергоємності серед основних блокчейнів з алгоритмом Proof-of-Stake, коли дослідники коригують споживання електроенергії за ринковою вартістю. Кембридж також оцінив річні викиди приблизно в 2,37 кілотонни еквіваленту вуглекислого газу.
Ethereum використовував більше електроенергії в абсолютних показниках, ніж більшість мереж, включених до порівняння. Solana посіла перше місце з приблизно 13,48 ГВт-год щороку, тоді як Ethereum був на другому місці. Однак Ethereum споживав близько 33 кіловат-годин на кожен 1 мільйон доларів ринкової вартості. Це був другий найнижчий показник, виміряний, після BNB Chain. Solana зафіксувала близько 283 кВт-год на 1 мільйон доларів, або приблизно в 8,5 разів більше, ніж Ethereum. Мережі в порівнянні PoS вищого рівня Кембриджа разом використовували 38 ГВт-год. NEAR, Tron і TON коливалися від 3,6 до 5,1 ГВт-год, тоді як Cardano і BNB Chain залишалися нижче 1 ГВт-год.
Кембридж побудував оцінку на основі прямих вимірювань споживаної потужності, а не застосування однієї припущеної цифри до кожного вузла. Дослідники протестували 20 комбінацій основних клієнтів програмного забезпечення Ethereum для виконання та консенсусу на двох апаратних конфігураціях. Легша житлова система споживала в середньому 18 ват. Робоча станція, що використовується для професійних розгортань, споживала близько 152 ват. Дослідження розрахувало середньозважене по мережі значення приблизно 105 ват на вузол.
Дослідники виявили 8 522 повні вузли, які можна було виявити. Близько 36% працювали на домашньому обладнанні, тоді як 64% працювали в хмарних або корпоративних центрах обробки даних. Сполучені Штати розміщували 31% вузлів, за ними йшли Німеччина з 16%, Фінляндія з 8% та Франція з 6%. Кембридж заявив, що ці чотири країни разом становили майже 62% виміряної мережі повних вузлів.
Джерела електроенергії Ethereum тепер формують більшу частину його залишкового вуглецевого сліду. Кембридж оцінив, що відновлювана енергія забезпечувала 39,4% електроенергії мережі, а ядерна енергія – 17%. Разом ці джерела становили 56,4%. Викопне паливо забезпечувало решту 43,6%, причому природний газ був найбільшим окремим джерелом – 27,7%. Остаточна оцінка викидів залежала від електричних мереж, що обслуговують кожне місце розташування вузла.
Олександр Ноймюллер, керівник досліджень у програмі енергетики цифрових активів Кембриджа, сказав: "За Proof-of-Stake електроенергія більше не є ціною безпеки". Ethereum замінив майнінг Proof-of-Work валідаторами під час Злиття (The Merge) 15 вересня 2022 року. Кембридж оцінив, що безперервна потреба в електроенергії знизилася з приблизно 2,4 гігават до переходу до 0,90 мегават після нього, що становить скорочення більш ніж на 99,9%.
Пов’язані матеріали Crypto.news описували Proof-of-Stake як менш енергоємну альтернативу, оскільки валідатори захищають мережі через стейкінгові активи замість конкурентного майнінгу. У звіті від січня 2026 року також цитується генеральний директор Ripple Бред Гарлінгхаус, який стверджує, що системи Proof-of-Stake використовують приблизно на 99,9% менше енергії, ніж мережі Proof-of-Work. Нові дані Кембриджа надають оновлену інформацію про обладнання та хостинг для Ethereum через кілька років після його переходу.
Звіт не стверджує, що Ethereum використовує найменше електроенергії серед усіх мереж Proof-of-Stake. Його річний показник залишається вищим, ніж у більшості досліджених аналогів. Його сильніше місце в рейтингу з'являється лише після того, як дослідники ділять споживання енергії на ринкову вартість. Кембридж також уникнув оцінки за транзакцію, оскільки близько 92% транзакцій екосистеми Ethereum тепер обробляються в мережах масштабування, що робить розрахунок лише для основної мережі неповним. Кембридж зазначив, що легша бездержавна верифікація може знизити вимоги до обладнання, але ширша участь вузлів може нівелювати ці заощадження. Звіт розглядає майбутній попит як невизначений, а не припускає, що підвищення ефективності зменшить загальне використання.





