Аналітики Delphi Digital відновили дискусію щодо того, чи можуть криптотокени та власний капітал компанії ділити вартість без створення суперечливих вимог. 

Під час круглого столу 15 липня аналітик Ceteris заявив, що ринкова капіталізація токенів зазвичай має залишатися нижчою за вартість, присвоєну пов’язаній компанії, оскільки власники акцій зазвичай отримують більшу частину прибутків бізнесу. 

Delphi опублікувала обговорення під назвою «Чи криптотокени фундаментально несправні?». В епізоді розглядалися Grass, Venice та інші проекти, де приватна компанія працює поруч із публічно торгуваним токеном. 

Акції несуть чіткіші права на прибутки компанії

Акції надають акціонерам право власності в компанії. Investor.gov стверджує, що акції представляють пропорційну частку в активах та прибутках корпорації. Звичайні акціонери також можуть голосувати з питань компанії та отримувати дивіденди, коли директори їх схвалюють.

Криптотокен може нести інші права. Деякі надають доступ до мережі, винагороди або голоси в управлінні. Інші підтримують стейкінг, знижки на комісію або платежі. Володіння токеном не надає його власнику автоматично законної вимоги на дохід компанії, активи або доходи від продажу. Права залежать від документів проекту, контрактів та юридичної структури.

Ceteris стверджував, що ця відмінність повинна стримувати оцінки токенів, коли проект також має інвесторів в акціонерний капітал. Він сказав, що більшість «фактичних грошових прибутків» зрештою надходять акціонерам. Ринкова капіталізація токена «повинна бути загалом меншою», якщо проект не має чіткої системи, яка передає цінність власникам.

Неоднозначність може підтримувати завищені оцінки токенів

Ceteris сказав, що проблеми виникають, коли проекти залишають межу між токенами та акціями нечіткою. Компанія може рекламувати токен як центр екосистеми, зберігаючи при цьому дохід, інтелектуальну власність, контракти з клієнтами та права на продаж всередині акціонерної організації. Покупці токенів можуть тоді оцінювати актив так, ніби він охоплює весь бізнес.

Ця структура створює групи з різними інтересами. Власники акцій можуть бажати, щоб компанія утримувала прибутки, залучала капітал або прагнула продажу. Власники токенів можуть віддавати перевагу розподілу комісій, викупам, спалюванню або сильнішому ончейн-управлінню. Керівництво повинно вирішити, яка сторона отримує цінність від продукту.

В епізоді Delphi були використані Grass та Venice як приклади. Це не означало, що кожна подвійна структура зазнає невдачі. Доповідачі зосередилися на тому, чи розкривають проекти, куди йде дохід, і чи мають власники токенів юридично забезпечені або програмні економічні права.

Лише управління може не вирішити проблему. Як пояснює crypto.news у своєму посібнику з токенів управління, власники можуть голосувати за пропозиції протоколу, але кожен проект визначає, що ці голоси контролюють. Токен може керувати стимулами або технічними оновленнями без контролю над компанією, яка володіє ключовим програмним забезпеченням та комерційними угодами.

Сильні ринки можуть приховувати структурну слабкість

Співзасновник Delphi Digital Ян Ліберман сказав, що токени все ще можуть добре працювати, коли ринкові умови залишаються сильними. Зростаюча ліквідність може підняти ціни, навіть якщо зв’язок токена з доходом залишається обмеженим. Трейдери можуть зосереджуватися на зростанні користувачів, лістингах або ринкових наративах замість розподілу грошових потоків.

Однак Ліберман сказав, що структура може ослабнути, коли бізнес-умови погіршуються або акціонери шукають вихід. Продаж може передати операційну компанію, бренд або інтелектуальну власність покупцеві, залишаючи власників токенів поза угодою. Результат залежить від угод, що пов'язують компанію та мережу.

Ризик також може виникнути при падінні доходів. Інвестори в акціонерний капітал мають формальні вимоги в рамках корпоративної структури, тоді як підтримка токенів може залежати від рішень компанії або голосів в управлінні. Проект може зменшити стимули, затримати викупи або змінити корисність/функціональність, якщо обов'язкові правила не запобігають цим змінам.

Акції також несуть ризики, включаючи розмиття частки, банкрутство та операційні збитки. Токени можуть пропонувати глобальну ліквідність та прозорі ончейн-системи. Аргумент Delphi був зосереджений на точній оцінці цих різних прав, а не на трактуванні обох активів як рівних вимог.

Проекти тестують чіткіше накопичення цінності токенів

Кілька криптопроектів зараз використовують системи, пов'язані з доходом, щоб зменшити розрив. Викупи використовують дохід протоколу для придбання токенів. Спалювання назавжди вилучають токени з обігу. Розподіл комісій надсилає частину доходу мережі відповідним учасникам. Кожна модель створює чіткіший зв'язок між активністю та токеномікою.

Як повідомляло crypto.news, Hyperliquid спрямував торговельний дохід на покупки HYPE через свій Фонд Допомоги. До травня 2026 року цей механізм використав понад 1,16 мільярда доларів комісій для придбання токенів.

Тим часом Jito запропонував використовувати дохід DAO для викупів JTO та постійних спалювань. Пропозиція передбачає спрямування його частки доходу JTX на токен-механізм щонайменше до четвертого кварталу 2027 року.

Аналогічно, програма комісій Uniswap перетворює дохід протоколу на спалювання UNI в підтримуваних мережах. Система пов'язує комісії протоколу зі зменшенням пропозиції токенів замість безпосередньої виплати дивідендів власникам.

Ці системи не перетворюють токени на акції. Власники все ще можуть не мати вимог на активи компанії, дивіденди або доходи від придбання. Проте автоматизовані та розкриті механізми полегшують вимірювання попиту на токени через дохід, обсяг викупів, зміни пропозиції та засоби управління.

Круглий стіл Delphi закликав до нижчих очікувань, коли ці зв'язки залишаються слабкими. Його головний тест запитує, який актив отримує готівку, згенеровану бізнесом. Коли акції отримують дохід, а токен покладається переважно на ринковий попит, присвоєння обом подібних оцінок може перебільшувати економічне становище токена.